Вікіпедія

Опозиційна платформа — За життя

проросійська політична партія в Україні

«Опозиційна платформа — за життя» (ОПЗЖ) — заборонена в Україні проросійська політична партія. Зареєстрована 9 грудня 1999 року як Всеукраїнське об'єднання «Центр».[3]

Опозиційна платформа — За життя
логотип
Заснована / зареєстрована 9 грудня 1999 (під іншою назвою)
9 листопада 2018 (сучасний бренд)
Розпуск 20 червня 2022
Штаб-квартира Київ, вул. Мечнікова 14/1 (каб. 316)
Політична ідеологія Регіоналізм
Євроскептицизм
Русофільство
Соціал-консерватизм
Союзники, блоки Партія Шарія
Очільник партії Юрій Бойко
Вадим Рабінович
Віктор Медведчук
Сергій Льовочкін
Кольори             
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР[1]
0 / 424
Обласні ради та рада м. Києва[2]
230 / 1780
Вебсторінка zagittya.com.ua
Політика України
Політичні партії
Вибори
Результати партії на Парламентських виборах 2019 за округами

У липні 2016 партію було перейменовано у «За життя», а керівником обрано Вадима Рабіновича. У кінці липня 2018 року з партією об'єдналася ГО олігарха та кума Путіна Віктора Медведчука — «Український вибір».[4]

З 19 березня 2022 року РНБО припинило діяльність партії на час воєнного стану через повномасштабний напад армії РФ на Україну[5].

14 квітня фракція ОПЗЖ у ВРУ призупинила діяльність, нардепи не планували оскаржувати це рішення, і заявили, що працюватимуть як позафракційні[6]. Натомість 21 квітня більшість колишніх нардепів фракції створили у ВРУ депутатську групу «Платформа за життя та мир» під керівництвом Юрія Бойка.[7] 12 травня фракцію ОПЗЖ було остаточно ліквідовано з ВРУ[8][9].

20 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові задовольнив позов Міністерства юстиції й заборонив партію[10][11].

Зміст

  • 1 Історія
    • 1.1 Державна зрада
    • 1.2 Російське вторгнення
  • 2 Керівництво
  • 3 Ідеологія партії
  • 4 Список депутатів у ВРУ 9-го скликання
  • 5 Фінансові звіти
  • 6 Критика
  • 7 Скандали
  • 8 Посилання
  • 9 Примітки

Історія

На парламентських виборах 2002 року брала участь у блоці Народний рух України за єдність. За багатомандатним округом було зареєстровано список з 104 кандидатів, в одномандатних округах було зареєстровано 101 кандидата. Блок отримав 41 тис. 730 голосів (0,16 %), посівши 24-те місце серед 33 учасників.

У жовтні 2004 головою партії обрано Степана Гавриша.

На парламентських виборах 2006 року партія брала участь у складі «Опозиційного блоку „Не так!“», маючи 3 % загального списку. На виборах до парламенту у першій десятці списку блоку партію «Центр» представляв Гавриш (№ 7). Блок одержав 257 тис. 106 голосів (1,01 %), посівши 11-те місце серед 45 учасників.

2007 — Гавриш склав з себе обов'язки голови партії; в.о. голови став його заступник, колишній лідер партії Віктор Головко.

На парламентських виборах 2007 р. партія брала участь у складі виборчого блоку політичних партій «КУЧМА». Блок набрав 23 тис. 676 голосів (0,10 %), посівши 18-те місце серед 20 учасників.

У липні 2016 партію було перейменовано у «За життя» і лідером обрано Вадима Рабіновича. У кінці липня 2018 року з партією об'єдналася ГО олігарха та кума Володимира Путіна Віктора Медведчука — «Український вибір».[4]

Після цього, у вересні 2018 року, один з її керівників Євгеній Мураєв покидає партію[12] та згодом створює власний політичний проєкт «Наші»[13].

Восени 2018 року партію перейменовано на «Опозиційна платформа — За життя». Партією керують Вадим Рабінович та Юрій Бойко. В листопаді 2018 року останнього разом з Сергієм Льовочкіним виключили з «Опозиційного блоку» через «співпрацю із владою» та союз із Вадимом Рабіновичем.[14]

Державна зрада

25 травня 2020 року Печерський суд зобов'язав Офіс генпрокурора відкрити справу про держзраду проти представників ОПЗЖ.[15][16]

Російське вторгнення

19 березня 2022 року РНБО припинила роботу партії на час воєнного стану[5].

28 березня 2022 року закриття партії підтвердив співголова Вадим Рабінович.[17][18]

21 квітня у Верховній Раді створили депутатську групу «Платформа за життя і мир». До її складу увійшли 25 колишніх нардепів від партії «Опозиційна платформа — за життя».[19]

20 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд у Львові задовольнив позов Міністерства юстиції, остаточно заборонивши цю партію[10][11].

Керівництво

  • Віктор Медведчук — голова політради, співголова партії.
  • Вадим Рабінович — співголова.
  • Сергій Льовочкін — голова виконкому.
  • Юрій Бойко — співголова.

Ідеологія партії

Партія пропагує проросійську позицію, її очільники Вадим Рабінович та Євген Мураєв називають російсько-українську війну «громадянською», вбачають «утиски російськомовних» та «незгодних з політикою Києва». Головною платформою для провадження своєї політики є канали NewsOne, 112 Україна, Rabinovich TV та ZIK та їхні інтернет-ресурси.[20] На рівних з такими одіозними проросійськими публічними особами, як Ігор Гужва та Олесь Бузина, партії Сергія Суханова, «Відродження», «Опозиційний блок» та Партія Шарія.

30 листопада 2017 року один з керівників партії Мураєв[21] назвав Революцію гідності «державним переворотом»,[22] що викликало скандал та пікетування каналу NewsOne з вимогою вибачитись за зневагу до Майдану та припинити промосковські випади у передачах News One.[23]

Український філософ і публіцист Петро Кралюк пише про Мураєва:

  Реваншист, який хоче з проросійськими силами повернутися до влади в Україні. І з такою метою створювався телеканал NewsOne.[24]  

У лютому 2019 року представники «Національного корпусу» розгромили низку сітілайтів у Харкові з рекламою проросійських кандидатів і партій, зокрема, і «Опозиційної платформи — За життя»[25].

Список депутатів у ВРУ 9-го скликання

Докладніше: Верховна Рада України IX скликання
  • Христенко Федір Володимирович
  • Солод Юрій Васильович
  • Гнатенко Валерій Сергійович
  • Мороз Володимир Вікторович
  • Пономарьов Олександр Сергійович
  • Лукашев Олександр Анатолійович
  • Бойко Юрій Анатолійович
  • Рабінович Вадим Зіновійович
  • Медведчук Віктор Володимирович
  • Королевська Наталія Юріївна
  • Льовочкін Сергій Володимирович
  • Німченко Василь Іванович
  • Шуфрич Нестор Іванович
  • Ларін Сергій Миколайович
  • Дунаєв Сергій Володимирович
  • Козак Тарас Романович
  • Столар Вадим Михайлович
  • Іоффе Юлій Якович
  • Папієв Михайло Миколайович
  • Абрамович Ігор Олександрович
  • Ісаєнко Дмитро Валерійович
  • Скорик Микола Леонідович
  • Суркіс Григорій Михайлович
  • Кісільов Ігор Петрович
  • Загородній Юрій Іванович
  • Бурміч Анатолій Петрович
  • Льовочкіна Юлія Володимирівна
  • Колтунович Олександр Сергійович
  • Мамка Григорій Миколайович
  • Кальцев Володимир Федорович
  • Павленко Юрій Олексійович
  • Приходько Наталія Ігорівна
  • Чорний Віктор Іванович
  • Борт Віталій Петрович
  • Макаренко Михайло Васильович
  • Волошин Олег Анатолійович
  • Плачкова Тетяна Михайлівна
  • Пузанов Олександр Геннадійович
  • Мамоян Суто Чолоєвич
  • Кива Ілля Володимирович
  • Кузьмін Ренат Равелійович
  • Качний Олександр Сталіноленович
  • Славицька Антоніна Керимівна

Фінансові звіти

У 2019 році партія отримала більш як 116 мійльонів гривень внесків, а витрати склали майже 114 мільйонів.[26][27]

Офіційні витрати на виборчу кампанію склали 58,5 млн грн,[28] з яких 80 % пішли на телевізійну рекламу, майже половина з яких — на телеканал Інтер.[29]

Критика

Згідно з деклараціями, партію «Опозиційна платформа — За життя» фінансує найбільша кількість олігархів.[30][31] Відомо також, що партія приховала свої витрати на рекламу в соцмережах під час передвиборчої кампанії.[29]

У 2018 році було відкрито кримінальне провадження[32] через те, що партію фінансували фіктивні фірми.[33]

Один з власників партії Віктор Медведчук не задекларував яхту вартістю $200 млн, близько 23 гектарів узбережжя в Болгарії та десятки об'єктів нерухомості в Україні, якими володіє його родина, та відомості про які, були відсутні в обов'яковій декларації за 2019 рік.[34]

Скандали

  • Голова виконкому партії Сергій Льовочкін із сестрою Юлією[35] є власниками понад 50 офшорних компаній.[36]
  • 2019 року партія задекларувала[37] центральний офіс, площею 5 м2 із трьома працівниками та 76 млн грн внесків.[38]
  • 30 квітня 2020 року, на голосуванні щодо звернення ВРУ до міжнародної спільноти щодо посилення тиску на Росію, ОПЗЖ була єдиною[39] фракцією парламенту, що не голосувала.
  • 11 березня 2020 нардепи від ОПЗЖ відвідали засідання Держдуми РФ. Це був перший офіційний візит нардепів України до думи Росії з початку військової агресії Росії у 2014 році.[40]
  • Нардеп від ОПЗЖ Олег Волошин збрехав у дописі на Facebook, наче французька депутатка Валері Фор-Мунтян запропонувала залучити сепаратистів «для кращої динаміки мирного процесу за столом переговорів».[41] Сама Фор-Мунтян обурилися такою заявою і спростувала слова Волошина.[42]
  • Журналісти програми «Наші гроші» встановили у липні 2020 року, що нардеп з ОПЗЖ Ілля Кива отримав дохід 1,2 млн грн за попередній рік від здачі в оренду жомової ями в якій зберігають відходи від виробництва цукру. Втім, вона заросла бур'янами[43].
  • Нардеп ОПЗЖ, глава комітету ВРУ з питань свободи слова Нестор Шуфрич став власником 60 % акцій проросійського телеканалу «Перший незалежний». Його створили колишні співробітники підсанкційних проросійських каналів, яких пов'язують з однопартійцями Шуфрича — Тарасом Козаком та Віктором Медведчуком.[44]

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Опозиційна платформа — За життя
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Опозиційна платформа — За життя
  • Офіційний сайт
  • Фінансові звіти

Примітки

  1. ↑ Депутатські фракції і групи IX скликання. rada.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020. 
  2. ↑ Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату. cvk.gov.ua. Процитовано 26 листопада 2020. 
  3. ↑ Політичні партії[недоступне посилання] : [арх. 23.09.2015] // Державна реєстраційна служба України.
  4. ↑ а б Чому Медведчук і Рабінович об'єднались? // BBC Україна, 30 липня 2018
  5. ↑ а б "ОПЗЖ", "Партия Шария" и не только: СНБО решил остановить деятельность ряда партий. www.unian.net. 
  6. ↑ Діяльність фракції «Опозиційної платформи — За життя» призупинена. Там оскаржувати не будуть // СУСПІЛЬНЕ НОВИНИ, 14 квітня 2022
  7. ↑ Колишні нардепи фракції ОПЗЖ створили у Раді нову депутатську групу: "за життя та мир" (перелік). LB.ua. Процитовано 22 квітня 2022. 
  8. ↑ В Раді остаточно ліквідували фракцію ОПЗЖ. www.unian.ua (укр.). Процитовано 21 травня 2022. 
  9. ↑ Фракцию "ОПЗЖ" в Раде ликвидировали, – нардеп Гончаренко. ФОКУС (рос.). 12 травня 2022. Процитовано 21 травня 2022. 
  10. ↑ а б В Україні суд заборонив ОПЗЖ. Конкурент (укр.). Процитовано 20 червня 2022. 
  11. ↑ а б Партію "ОПЗЖ" заборонили в Україні: що буде з нардепами. РБК-Украина (рос.). Процитовано 20 червня 2022. 
  12. ↑ Евгений Мураев вышел из партии "За життя". strana.today. 
  13. ↑ Нова партія Мураєва починає “активну діяльність”. Українська правда. 
  14. ↑ Бойка і Льовочкіна виключили з Опоблоку. Українська правда. 
  15. ↑ Офіс генпрокурора зобов’язали відкрити справу про держзраду депутатів ОПЗЖ, які їздили до Путіна. hromadske.ua (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  16. ↑ Офіс генпрокурора зобов’язали відкрити справу про держзраду представників ОПЗЖ. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  17. ↑ Проросійська партія "ОПЗЖ" припинила свою політичну діяльність в Україні. ТСН.ua (укр.). 28 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022. 
  18. ↑ В ОПЗЖ заявили про припинення своєї діяльності. nv.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2022. 
  19. ↑ Замість ОПЗЖ у Раді створили депутатську групу "Платформа за життя та мир": її очолив Бойко. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 9 червня 2022. 
  20. ↑ "Опоблоківець" Мураєв у прямому ефірі заявив, що на Донбасі воювали американські військові. tyzhden.ua. Процитовано 23 жовтня 2017. 
  21. ↑ МУРАЄВ Євгеній Володимирович. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 2 червня 2018. 
  22. ↑ Український нардеп у прямому ефірі назвав Євромайдан державним переворотом — 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 30 листопада 2017. 
  23. ↑ Про пікетування News One в газеті Kyiv Post від 4 грудня 2017
  24. ↑ Гібридна війна на інформаційному фронті. Чи варто блокувати NewsOne?. Радіо Свобода. 
  25. ↑ Павел Федосенко (10 лютого 2019). ационалисты разгромили восемь ситилайтов с политической рекламой (Видео). NewsRoom. Процитовано 1 травня 2019.  (рос.)
  26. ↑ Фінансові звіти | Політична партія « ЗА ЖИТТЯ». archive.zagittya.com.ua. Процитовано 25 травня 2020. 
  27. ↑ Золото партій: Витрати | ЧЕСНО. zp.chesno.org (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  28. ↑ РОЗШИФРОВКА до Консолідованого звіту про надходження коштів на поточні рахунки виборчого фонду політичної партії, кандидати в народні депутати України від якої зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та їх використання. 
  29. ↑ а б Нуль на рекламу в соцмережах і 20 мільйонів "Інтеру": виборчі гроші ОПЗЖ. www.chesno.org (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  30. ↑ Олігархи і партії: Найбільше багатіїв фінансують ОПЗЖ із Медведчуком. Українська правда (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  31. ↑ ОПЗЖ показала своїх офіційних донорів. Українська правда (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  32. ↑ Суд зобов’язав ДБР розслідувати походження мільйонів від “фіктарів” Опоблоку. Bihus.Info (укр.). 23 січня 2019. Процитовано 26 травня 2020. 
  33. ↑ Бюджетне фінансування партій: хто, куди і скільки витратив у 2017 році (аналіз звітів). Bihus.Info (укр.). 20 березня 2018. Процитовано 26 травня 2020. 
  34. ↑ Журналісти зібрали активи Медведчука, що не потрапили в його декларацію. Bihus.Info (укр.). 16 вересня 2020. Процитовано 23 вересня 2020. 
  35. ↑ Zaxid.net. Лідером рейтингу власників задекларованих офшорів стала Юлія Льовочкіна. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  36. ↑ Через Е-декларації стало відомо хто насправді володіє. ko.net.ua (uk-UA). 1 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2020. 
  37. ↑ Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ». Фінансова декларація. 
  38. ↑ Три працівники на п'яти квадратних метрах: На що ОПЗЖ витратила 76 мільйонів донорських внесків. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 25 травня 2020. 
  39. ↑ Рада прийняла постанову про звернення до парламентаріїв інших країн про засудження збройної агресії РФ і анексії Криму. LB.ua. Процитовано 11 травня 2020. 
  40. ↑ Медведчук, Кузьмин и Рабинович в Москве провели "диалог во имя мира" в Украине (фото). LB.ua. Процитовано 11 травня 2020. 
  41. ↑ Нардепа ОПЗЖ спіймали на брехні щодо слів французької колеги. Українська правда (укр.). Процитовано 11 травня 2020. 
  42. ↑ Депутат ОПЗЖ збрехав, що французька депутатка запропонувала залучити бойовиків до переговорів щодо Донбасу. hromadske.ua (укр.). Процитовано 11 травня 2020. 
  43. ↑ Секс-квартира і мільйон з ями: журналісти розібралися у доходах Киви. Українська правда (укр.). Процитовано 28 липня 2020. 
  44. ↑ Шуфрич купил канал бывших работников из пула Медведчука. news.liga.net. 24 вер. 2021 р. 
Отримано з https://uk.wikidark.org/w/index.php?title=Опозиційна_платформа_—_За_життя&oldid=36342090
Wikipedia dark mode